"Застосування методів арт-терапії у роботі з підлітками у період адаптації до навчання"

Одним з найважливіших педагогічних завдань будь-якого ВНЗ є робота зі студентами першого курсу, спрямована на швидшу та успішну їх адаптацію до нової системи навчання, до нової системи соціальних стосунків, на засвоєння ними нової ролі студентів.

Студенти нового набору стикаються з різними проблемами - від великої кількості навчальної навантаженості і невміння правильно розподіляти час й засвоювати матеріал на потрібному рівні до відсутності психологічного і побутового комфорту в студентських  гуртожитках, так само виникають труднощі у формуванні самооцінки, самосвідомості та формуванні "образу Я".

Працюючи психологом з 2007 року, я дійшла висновку, що адаптація студентів у вищому навчальному закладі є важливим складовим елементом в системі навчальної діяльності та має свої особливості.

Входження молодих людей у систему навчання ВНЗ, набуття ними нового соціального статусу студента вимагає від них вироблення нових способів поведінки, що дозволяють їм найбільшою мірою відповідати своєму новому статусу. Такий процес пристосування може проходити досить тривалий час, що може викликати у людини перенапруження як на психологічному, так і на фізіологічному рівнях, внаслідок чого у студента знижується активність, і він не може не лише виробити нові способи поведінки, але й виконати звичні для нього види діяльності.

На жаль, проходить немало часу, перш ніж студент пристосується до умов навчання в коледжі. Багатьма це досягається занадто великою ціною. Звідси і низька успішність на першому курсі, і велике відсівання за результатами сесії.

Як  же допомогти студентам успішно адаптуватися до навчання в коледжі?

Щоб уникнути таких неприємностей, проводяться в перші тижні навчання виховні години, присвячені одній з наступних тематик: "Я і мій коледж", "Я і моя професія", "Я і моя група", "Я - студент" та ін., анкетування та тестування студентів першого курсу, проведення тренінгових занять і творчих заходів.

Аналіз отриманих даних дозволяє нам відтворити цілісну картину стану справ у групах нового набору, визначити напрямки в роботі, основними з яких є: розумне збереження контингенту, гуманне відношення до реальних труднощів студентів і надання допомоги в їх подоланні, формування стійкого інтересу до обраної професії, створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей студентів, організація процесів виховання і самовиховання.

Насамперед, значну увагу у своїй роботі приділяю тренінговим заняттям.  Практика показує, що результативність тренінгу підвищується за рахунок методів арт-терапії. Як правило, під час таких занять у студентів відбувається зміна внутрішніх установок, з'являється досвід позитивного ставлення до себе і людей, які їх оточують. Вони стають компетентнішими у сфері спілкування.

Арт-терапія - це спеціалізована форма психотерапії, заснована  на мистецтві, в першу чергу образотворчій і творчій діяльності.

У своїй статті Копитін А.І. робить висновок: «Метою застосування арт-терапії в освіті є збереження або відновлення здоров'я учнів і їх адаптація до умов освітньої установи …».

Тому головною метою використання арт-терапії у своїй роботі полягає у гармонізації розвитку особистості через розвиток вміння самовираження та самопізнання.

Передбачуваними результатами використання методів арт-терапії, особливо у роботі з підлітками, можна вважати наступне:

·        утворення відносин взаємного прийняття та емпатії;

·        можливість вільного самовираження та самопізнання;

·        підвищення адаптаційних здібностей, зниження втоми та напруги;

·        утворення позитивного емоційного настрою.

Усі ми знаємо безліч різних видів і напрямів терапії мистецтвом. Це ізотерапія, музична терапія, танцювальна терапія, бібліотерапія, драмтерапія, кінотерапія, куклотерапія і пісочна терапія.

Серед методів арт-терапії, якими я користуюся у своїй роботі з підлітками, можна виділити наступні:

1. Одним з найбільш поширених видів арт-терапії є ізотерапія (малюнок, колаж).

У своїй роботі «Арт-терапія у роботі з дітьми» М.В. Кісельова пише: «Ізотерапія - терапія образотворчою творчістю, в першу чергу малюванням, використовується нині для психологічної корекції клієнтів з невротичними, психосоматичними порушеннями, дітей і підлітків з труднощами в навчанні і соціальній адаптації, при внутрішньосімейних конфліктах. Психокоректувальні заняття з використанням ізотерапії служать  інструментом для вивчення почуттів, ідей і подій, для розвитку міжособових навичок і стосунків, зміцнення самооцінки і упевненості в собі» (М.В. Кісельова Арт-терапія у роботі з дітьми. – СПб.: Речь, 2006. – 15 с.).

Практика показує, що ізотерапія дає позитивні результати в роботі з підлітками. Вона дозволяє їм передавати свої фантазії, емоції та почуття, допомагаючи  усвідомити і змінити своє відношення до явищ або подій.

Прийомів ізотерапії дуже багато. У роботі з підлітками, в період адаптації до навчання в коледжі,  я  використовую такі як: «Мандала», «Колаж» (на різну тематику), «Герб» (на різну тематику), «Пейзаж - мій настрій». Також використовую техніки  «Клякси» та «Монотіпія» як прийоми і засоби творчого самовираження.

Давайте детальніше розглянемо деякі з цих методів арт-терапії.

Свою роботу зі студентами я, звичайно ж, починаю з виконання вправ на знайомство з групою, зняття напруги у членів групи за допомогою  музичної та танцювальної терапії та виконання вправ на різну тематику.

Одним з найбільш цікавих та сучасних технік в ізотерапії є  «Мандала».

Мандала (Mandala)  - в перекладі з санскриту "коло" або "центр". Малюнок її симетричний: зазвичай він є колом з вираженим центром.

«Коли людина малює мандалу, вона малює свій внутрішній світ зараз, стан, самозвеличання, себе сьогодення, поза соціумом, свою духовну суть. Вона відповідає на екзистенціальні питання: Хто я? Де я? Звідки я? Куди я? Коли отримана відповідь на перші два питання, відбувається переоцінка ситуації. Це і дає найсильніший психотерапевтичний ефект» (Колошина Т.Ю. Арт-терапія).

У своїй практичній діяльності в період адаптації студентів до навчання цю техніку використовую в цілях вивчення групових взаємовідносин (створення індивідуальних мандал в групі з наступним створенням колективної композиції), в цілях  об'єднання групи на основі духовного зближення, колективної творчості, а також розвитку творчих здібностей.

При застосуванні цієї технікикеруюся наступними правилами виконання:

1.     Накресліть коло.

2.     Потім, почавши з центру, заповніть зображенням увесь його внутрішній простір.

3.     Намалюйте що-небудь в центрі кола, на деякий час зосередьтесь на цій частині зображення, і вона підкаже вам, що намалювати далі.

4.     У процесі роботи можна зробити акцент, що кожна робота унікальна, що учасники створюють те, що не існувало ніколи раніше.

5.     Після завершення малювання учасникам групи, як правило, пропонується дати назву своїй роботі і описати свої почуття й асоціації, які пов'язані з малюнком і процесом його створення.

Теми заняття пов язані з дослідженнями системи відносин, образу "Я" та дослідженнями широкого кола проблем і переживань учасників групи. Так, останні з вказаних тем дозволяють розвивати комунікативні навички, долати соціальну відчуженість, вибудовувати гармонійні взаємини з колективом.

         Після вибору теми учасники приступають до її розкриття. Ефективність роботи групи залежить від міри залученості до неї і щирості учасників.

        Під час заняття в усіх учасників поступово пробуджувався інтерес до образотворчого мистецтва. Спочатку багато хто боявся приступати до виконання малюнків, відмовлялися малювати, сумнівалися в результаті, не вірили у свої можливості. Але поступово на зміну страху прийшла цікавість, а потім -  інтерес до творчого самовираження.

Часто учасники експериментували з фарбами. Іноді вони починали малювати яскравими світлими кольорами, а потім брали темну фарбу і замальовували увесь простір малюнка. Як правило, наступний після цього малюнок був світлішим і спокійнішим.

         Потім зазвичай відбувається обговорення робіт. Воно являє собою розповідь учасників про свою роботу. Деяким учасникам буває дуже важко виражати і висловлювати свої почуття та думки перед групою, тому ми не наполягаємо на цьому.

Якщо спиратися на свій досвід, то можна зазначити ефективність та  результативність цієї техніки та виділити показники. Використання техніки «мандала» сприяє розвитку творчих здібностей; підвищує самооцінку – студенти стають більш упевненими в спілкуванні; сприяє формуванню «Я-концепції» і підвищенню упевненості в собі, створює сприятливі умови для розвитку здатності до саморегуляції.

Таким чином, процес створення «мандали» сприяє не лише придбанню упевненості в собі, розвитку творчих здібностей, але й отриманню спокою і згоди зі світом і з самим собою, виникненню бажання знову ввійти у цей світ, який перетворює і надихає.

Наступна техніка, яку я використовую у своїй роботі, є колаж.

Колаж (французьке collage, буквально - наклеювання) - технічний прийом в образотворчому мистецтві, наклеювання на яку-небудь основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором і фактурою.

На відміну від малюнка, колаж припускає велику свободу автора у виконанні, наприклад, наклеєні картинки можуть виходити за краї основи, клеїтися один на одного, складатися гармошкою і так далі. Якщо немає ножиць, то картинки можуть навіть вириватися руками і саме руками можна надати їм потрібної форми. Головне в колажі - зовсім не акуратність, а можливість виразити свої думки, ідеї, свій погляд і своє розуміння теми.

Як правило, в процесі виконання колажу виникає поступове включення в цю діяльність. І навіть ті учасники, які взялися виконувати завдання по складанню колажу з небажанням, поступово починають захоплюватися процесом і отримувати від нього задоволення. Це одна з цілей арт-терапії в цілому і роботи з колажами зокрема - розвиток творчих здібностей і підвищення самооцінки.

Побічним продуктом арт-терапії є почуття задоволення, яке виникає в результаті виявлення прихованих талантів і їх розвитку.

Колаж дозволяє визначити існуючий на даний момент психологічний стан людини, виявити актуальний зміст його самосвідомості, його особисті переживання.

Крім того, при виготовленні колажу не виникає напруги, пов'язаної з відсутністю в учасників художніх здібностей, ця техніка дозволяє кожному отримати успішний результат.

Для роботи з групою учасників була вибрана тема  «Такий Я (реклама себе)». Учасникам пропонувалося проаналізувати власні риси характеру, позитивні та негативні якості особи, свої мрії, бажання, успіхи та скласти колаж.

Або можна запропонувати такі теми як «Моя група», «Таким мене бачать інші люди», «Такий я у группі», «Мої мрії», «Лідер – це…» та інші.

Час на складання колажу займає від 40 хвилин до 1,5 - 2 годин в груповому режимі. Час, виділений на складання колажів, залежить від теми колажу, розміру основи для колажу і віку учасників групи, що його складають.

Після виготовлення колажів учасники вивішують свої роботи на стіну і починається обговорення в наступному порядку:

üКожен учасник (чи представник від групи, якщо це груповий колаж) представляє свою роботу.

üКоментує, що саме він хотів показати цим колажем, озвучує свою ідею (ідею групи).

üОзвучує своє емоційне відношення до процесу складання колажу і до результату.

Один з колажів на тему «Моя група»  був складений з фотографій дівчат, фраз та сюжетів, що характеризує їх групу. В процесі обговорення учасник так прокоментував роботу: «Цей малюнок показує, яка в нас різнобарвна група.  Які ми усі різні та красиві. Але ми - єдине ціле».

З обговорення видно, що представлені в роботі події носять позитивний емоційний характер «..ми усі різні та красиві. Але ми - єдине ціле», що також підтверджується використанням яскравих насичених кольорів в самому колажі.

Автор іншого колажу, тема якого «Такий Я (реклама себе)», так виразила свої почуття з приводу проведеної роботи: «У своєму колажі я хотіла показати ті мрії, почуття  та емоції, які переповнювали мене в ту хвилину, коли я прийшла до коледжу. В цілому мені було цікаво і ново брати участь в роботі із створення колажу, шукати відповідні моїм емоціям, рисам характеру  картинки та зібрати в одну композицію».

У результаті обговорення було виявлено, що цей учасник дуже відповідально і серйозно підійшов до поставленого перед ним завдання і дійсно провів глибокий аналіз своєї роботи.

Отримані результати показали, що використання техніки «колаж»:

-          сприяє розвитку художніх здібностей та підвищенню самооцінки;

-          виявляє оригінальність і унікальність особи учасника групи;

-          дає соціально прийнятний вихід агресивності і іншим негативним почуттям.

В цілому можна відмітити, що арт-технологія "колаж"є ефективним, екологічним методом роботи з особою і групою, і може застосовуватися в різних напрямах діяльності психолога, як в терапії і діагностиці, так і у сфері викладання і навчання.

Також використовую дуже просту та цікаву техніку у своїй роботі - «Монотіпія». Ця техніка дозволяє кожному залишатися самим собою, не відчувати незручності, що хтось не вміє малювати, або придумувати сюжет малюнка.

Техніка «Монотіпія» - це особливий вид комунікації, унікальний спосіб виразити те, що важко зробити словом.

Правила виконання цієї техніки дуже прості. Необхідно мати фарбу акварель та гуаш, серветки, пензлі та коробки з-під дисків. Процес виконання техніки починається з того, що фарбу наносимо на коробку з-під диска і розмазуємо на аркуші так, як нам бажається. Після завершення малювання учасникам групи, як правило, пропонується дати назву своїй роботі і описати свої почуття й асоціації, які пов'язані з малюнком і процесом його створення.

Для роботи з групою учасників була вибрана вільна тема. Учасникам пропонувалося проаналізувати власні малюнки та описати свої почуття.

Під час обговорення робіт  можна було відзначити, що вибір назви або асоціації, які пов¢язані з малюнком, викликали у учасників групи значні утруднення. Деякі не могли визначитися, на що схожий малюнок, а інші навпаки, відмічали своє захоплення цією роботою.

Можна відмітити позитивні результати  використання цієї техніки. У першу чергу, як і усі арт-техніки, техніка «Монотіпія» сприяє розвитку творчих здібностей; підвищує самооцінку, так як вміти малювати учаснику не обов¢язково; а по-друге, сприяє розвитку комунікативних навичок та здатності адаптуватися до групових норм.

Таким чином, розвиваючи у підлітка закладений в нього природою творчий потенціал, ми створюємо умови для формування гармонійної, вільної і психічно здорової особи, здатної до саморегуляції і самоконтролю.

Важливо розуміти, що певні сторони внутрішнього життя підлітка дуже складні для вербалізації, тому арт-терапія стає єдиним способом "зв'язку" між підлітком і суспільством, підлітком і психологом. А ізотерапія як варіант арт-терапії завжди звертається до почуттів, збережених в образах, тому малювання дозволяє виразити, відреагувати і усвідомити різні емоційні стани.

Наступна арт-техніка – це «Герб».

«Ідеї використовувати середньовічну атрибутику - герби і девізи роду - носяться в повітрі і через свою привабливість знайшли втілення у ряді психологічних процедур, розроблених ведучими тренінгів різних напрямів.

Девіз і герб є такими символами, які надають можливість людині в гранично лаконічній формі відбити життєву філософію і своє кредо. Це один із способів змусити людину замислитися, сформулювати, описати і представити іншим найголовніші стержні своїх світоглядних позицій» (Вачков І.В., 1999.).

У психологічній літературі часто зустрічаються різні описи цієї вправи, але у своїй практиці використовую за основу погляди, які представлені в книзі Вачкова І.В. Ось як виглядає ця вправа.

Вправа починається з розповіді. «Давайте трохи пофантазуємо. Уявимо, що ми всі належимо до знатних і давніхродів та запрошені на святковий бал у середньовічний королівський замок. Благородні лицарі та прекрасні пані під'їжджають до воріт замку у червлених каретах, на дверцятах яких красуються герби та девізи, що підтверджують дворянське походження їх володарів. Так що ж це за герби та якими девізами вони супроводжуються? Справжнім середньовічним дворянам було значно легше:будь-хто з їх предків відзначився справжнім подвигом, котрий його прославив та  відобразився в гербі і девізі.Його нащадки отримували ці геральдичні атрибути в спадок та не замислювались над тим, якими повинні бути їх власні герби та девізи. А нам є потреба самим попрацювати над складанням своїх власних геральдичних знаків.

На великих листах паперу за допомогою фарб або фломастерів вам треба буде відобразити  свій особистий герб, забезпечений девізом. Придумайте щось цікаве, що точно відбиває суть ваших життєвих спрямувань, позицій, розуміння себе. В ідеалі людина, яка зрозуміла символіку вашого герба та прочитала ваш девіз, зможе чітко зрозуміти, з ким має справу».

Після закінчення роботи учасники групи представляють свої герби та девізи. Під час виставки, вони можуть ставити уточнюючі питання один одному.Після представлення своїх робіт відбувається обговорення усієї вправи.

Для роботи з групою учасників була вибрана тема – «Такий Я у групі (реклама себе)». Під час роботи можна було побачити, наскільки учасники вжилися в роль, яка панувала атмосфера в групі. Учасники із задоволенням створювали свій герб і девіз і творчо підійшли до цієї вправи. Потім кожен представляв свій герб і девіз. Виступи були дуже змістовні та викликали шквал питань. Кожна робота дуже точно відбивала свого автора, і по символіці герба дійсно можна було побачити, з ким маєш справу.

Таким чином, позитивним результатом роботи можна вважати розвиток самосвідомості підлітка, виховання почуття колективізму, створєння комфортного психологічного клімату в групі, учасники стають більш відвертими, вислуховують думки кожного, тобто формується уміння слухати і приймати чужу точку зору.

Будь-яка людина здатна виразити себе, свої почуття і свій стан мелодією, звуком, рухом, малюванням. Трапляється так, що для деяких людей це єдиний спосіб дати світу знати про себе, заявити про себе як про творчу особу, завдання арт-терапії - надати таку можливість тим, хто має  таку потребу. Арт-терапія безпосередньо, в обхід его-цензури надає особливу можливість для вираження агресії в соціально прийнятній манері. Малювання, заняття живописом, ліплення становляться безпечними способами зняття напруги. Це дозволяє працювати з думками і почуттями, які здаються непереборними, розвиваючи і посилюючи увагу до них (Аллахвердова Н., 1976).

2. Другий вид арт-терапії, який використовую у своїй роботі – це казкотерапія, прийом притча.

За визначенням Т. Д. Зінкевич-Євстигнеєвої, в казкотерапії використовуються жанри: притчі, байки, легенди, билини, саги, міфи, казки, анекдоти. У книзі "Притчі для дітей і дорослих" автори Лопатіна А., Скребцова М. пишуть: «Притчі - короткі моральні історії, які дбайливо зберігалися і передавалися через покоління в усній формі. У притчах закладена вікова мудрість поколінь, філософські роздуми і корисні поради. З давніх часів притчі служили засобом морального і культурного виховання».

У своїй практичній діяльності техніку "притча" використовую в тренінговій роботі, в індивідуальному консультуванні і в просвітницькій діяльності.Притчу можна використовувати в роботі як з педагогами, так і з підлітками.

Як правило, в тренінговій роботі вибирається в якості вправи історія, притча, яка б відбивала суть проблеми. На думку Т. Д. Зінкевич – Євстигнеєвої: "… саме притча є носієм глибинної життєвої філософії. Життєвий урок в притчах не завуальований, а прямо сформульований. Зазвичай одна притча присвячена одному уроку".

У тренінговій роботі зі студентами цей прійом використовую в цілях навчання способам вираження своїх почуттів, розвитку творчого потенціалу і об'єднання групи на основі колективної творчості.

У роботі використовується притча "Як обирати друзів" з подальшим обговоренням, промальовуванням і зворотним зв'язком.

«Як обирати друзів»

- Життя людини залежить від тих, хто його оточує. Якщо ви бажаєте стати розумними і вченими людьми, шукайте розумних і освічених друзів, - сказав вчитель дітям. Урок закінчився, Чен вийшов зі школи і замислився. Зазвичай після школи він біг в поле до свого друга пастуха  Тіма. У батьків Тіма не було грошей на навчання сина. Коли Тім закінчив початкову школу, йому довелося працювати. Незважаючи на це, хлопчики продовжували дружити. Чен розповідав другу про усе, що було в школі. Тім показував товаришеві цілющі трави і вчив грати на сопілці. Але сьогодні Чен пішов після школи відразу додому.

- Щось ти, внучок, засмучений?! - здивувався дідусь.

- Я замислився над словами вчителя. Він сказав, що треба вибирати освічених друзів, а мій кращий друг зовсім не грамотний, - відповів хлопчик.

- Значить, Тім нічого хорошого тобі не дає? - запитав старий.

- Що ти, дідусь? Тім одного разу врятував мене від змії, а потім вилікував від укусів бджіл. Він усе знає про поля і ліси, а ще він зробив мені дерев'яну сопілку, - пояснив хлопчик. - Кращий вчитель - твоє власне серце. Послухай, внучок, своє серце і зроби так, як воно підкаже, - ласкаво промовив дід. Чен думав не довго.

- Дідусь, я збігаю в поле. Тім обіцяв мені показати маленьких перепілок, а я обіцяв подарувати йому олівці. Моє серце говорить мені, що обіцянки не можна порушувати.

- Йди, внучок. Слухай своє серце, воно не обдурить, - пробурмотів дід, але онук вже не чув його. Він квапився до друга.

Після розповіді притчі йде обговорення:

1.     Як ви думаєте, чому Чен спочатку не хотів йти до друга, а потім все-таки пішов?

2.     Чи згодні ви з думкою вчителя про вибір друзів?

3.     Хто для вас є кращим учителем?

4.     Чи вмієте ви слухати і чути своє серце?

5.     Попросітьучасників  намалювати контури своїх сердець, а потім вписати в контури усе, щовони люблять робити. Або малювати за темою «Дружба - це вміння допомагати, прощати і ділитися ".

6.     Розкажіть, як ви допомагаєте своїм друзям.

Також використовую притчу «Раббі Зусі» про необхідність самоудосконалення.

Одна людина (Раббі Зусі) вирішила змінити світ. Але світ такий великий, а людина (Зусі) - така маленька. Тоді людина (Зусі) вирішила змінити своє місто. Але місто - таке велике, а людина (Зусі) - така маленька. Тоді людина (Зусі) вирішила змінити свою сім'ю. Але сім'я у нього (Зусі) така велика, одних дітей з десяток. Так людина (Зусі) дісталася до того єдиного, що вона в силах змінити, будучи таким маленьким, - самого себе.

Далі йде обговорення притчі. Ставиться питання учасникам групи: «Як ви вважаєте, який сенс цієї притчі?»

Підсумок обговорення учасників групи був такий: людина повинна прагнути до того, щоб змінити себе в кращу сторону у світі з собою.

Практика показує, що притча допомагає поглянути на події з незвичного боку, дозволяє точно натякнути на неправильну поведінку або образ думки учасника; притчі підвищують інтерес учасників, їх із задоволенням слухають.

Завершуючи статтю, можна підвести підсумки, пов'язані з оцінкою ефективності арт-терапевтичної роботи і аналізу позитивних сторін застосування арт-терапії в роботі зі студентами у період адаптації до навчання.

Можна нагадати та зазначити, що завдяки арт-терапії будь-яка людина здатна виразити себе, свої почуття і свій стан за рахунок мистецтва. Що за допомогою мистецтва людина може не тільки виразити себе, але й більше довідатися про себе і про інших людей. А також, що арт-терапія є засобом вільного самовираження і самопізнання, припускає атмосферу довіри, терпимості й уваги до внутрішнього світу людини.

На мій погляд, не менш важливим є те, що, практика також показує, що арт-терапія викликає у лю­дей позитивні емоції, допомагає здолати апатію і сформувати активнішу життєву позицію.

Чи ефективний метод арт-терапії? Так, безумовно! Але, як і будь-який метод, арт-терапія має свої можливості і обмеження. При правильному підході з її допомогою можна вирішити багато проблем.

Також особливу складність представляє оцінка ефективності арт-терапевтичної роботи.

Копитін А.І. у своїй книзі «Практикум по арт-терапії» дуже чітко описує цю проблему: «Складність оцінки ефективності арт-терапевтичної роботи пов¢я­зана ще і з тим, що остання, на відміну від деяких інших психо­терапевтичних прийомів, зачіпає різні сфери і рівні психічної діяльності (як свідомі, так і несвідомі психічні  процеси) і у багатьох випадках не ставить своєю метою корекцію соціальної поведінки людини або усунення конкретного проявле­ння хвороби. Вона має "інсайт-орієнтирований" характер і направ­лена на зміну світовідчуття людини і системи її стосунків (включаючи навколишній світ і самого себе), досягнення ним кращого по­няття своїх переживань або таку трансформацію їх "якості", яка робить людину автентичнішою, творчою, щасливою. При арт-терапевтичній  роботі зміни відбуваються у "внутрішньому плані" і не завжди мають своїм результатом конкретні, "вимірні" прояви в поведінці».

«З найбільш поширених способів оцінки ефективності арт-терапевтичної роботи можн­а назвати опитування самого клієнта і облік усвідомлення ним змін, що відбуваються в його стані і системі стосунків».

У своїй практичній діяльності використовую анкети, за допомогою яких визначається відношення учасників до арт-терапії, особисті зміни (на думку учасників) і відношення до проведеного тренінгу.

        Отже, зробимо висновок за допомогою декількох питань:  «Що арт-терапія дає групі студентів?»

ü    поліпшення психологічного клімату в колективі;

ü    творчу атмосферу;

ü    пізнання себе та оточуючих людей;

ü    розвиток творчих здібностей;

ü    позитивні емоції.

        Поставимо інше запитання: «Що арт-терапія дає психологові?»

ü  зміцнення психологічного здоров'я студентів;

ü  поліпшення соціально-психологічного клімату;

ü  мотивацію до особистого зростання, навчання;

ü  допомагає вирішенню проблем щодо адаптації студентів до навчання;

ü  допомагає встановленню контакту з групою учасників.

        Поставимо останнє запитання: «Так що ж означає арт-терапія?»

üАрт-теапія – це творчий пошук.

üАрт-терапія – це терапія мистецтвом.

üАрт-терапія – це пізнання себе.

üАрт-терапія – це можливість пізнати іншого.

üАрт-терапія – це спосіб соціальної адаптації.

Копитін А.І. у своїй книзі «Практикум по арт-терапії» пише: «В арт-терапії вдається побачити усю людину, а не тільки якусь її систему або орган, як це, на жаль, склалося в сучасній медици­ні. Арт-терапія повністю відповідає усе зростаючій потребі сучасної людини в м'якому, екологічному підході до її проблем, неуспішності або неповної самореалізації». Тому для мене це дуже ефективний метод роботи згрупою, і, що дуже важливо,  може застосовуватися у сфері викладання і навчання.         

«Сьогодніарт-терапія - це пластичний, активний напрям, що розвивається, напрям, який постійно розширює сферу свого застосування. Методи арт-терапії зв'язують воєдино інтелект людини і його почуття, потребу в самоаналізі, світ тілесний і світ духовний».

Волошина Марія Сергіївна, практичний психолог