Едіповий комплекс: виникнення та шляхи вирішення або Для чого хлопчику батьківська фігура?

У класичному психоаналізі ідентифікація з батьком розглядається, перш за все, як механізм розвитку та формування хлопчиком своєї чоловічості, усвідомлення та прийняття ним себе як Я-чоловік, тобто формування його статевої ідентичності.

Особистість не ідентифікує себе з будь-ким; суб’єкт, з яким відбувається ідентифікація, обов’язково повинен бути значущим. Іншими словами, має мати місце сильне емоційно-почуттєве відношення до об’єкта ідентифікації, яке може бути як позитивним (що трапляється значно частіше), так і негативним (хоч може і не усвідомлюватися як негативне по типу «ідентифікації з агресором»).Відповідно процес становлення статевої, а далі й батьківської, ідентичності хлопця невід’ємно пов’язаний з роллю батька в його житті та механізмами і успішністю ідентифікації з ним.

Згідно досліджень З.Фройда існують стадії психосексуального розвитку і на кожній з них є свої особливості, детермінанти та механізми процесу ідентифікації з батьком та набуття власної статевої ідентичності.

Гіпотеза З.Фройда стосовно існування «комплексу Едіпа», що припадає на фалічну стадію психосексуального розвитку (а це період 3-5 років), багато в чому прояснює особливості формування статевої та батьківської ідентичності чоловіка.

Дуже цікаве трактування цього комплексу подає Гельмут Штольц, який вважає, що основою едіпової ситуації є включення дитини в трьохсторонні відносини (після відділення від матері), де третьою фігурою виступає батько. Саме за Г.Штольце, едіпова ситуація може бути представлена в образі вперше пережитих трьохсторонніх відносин: відносин Я, що знаходиться між материнським та батьківським. Дослідник стверджує, що про «едіповий комплекс» ми можемо говорити тоді, коли людина через слабкість Я фіксована на псевдорішенні не допустити третю особу в наявну систему відносин, крім того ще й прагне встановити більш тісні двосторонні відносини з кимось уже знайомим. Цей патологічний процес, за Г.Штольце, означає заперечення і регресію, якщо говорити мовою психодинаміки, і вбивство батька та інцест з матір’ю, якщо говорити мовою міфології.

Зупинимося дещо детальніше на процесі відділення від матері та включення в систему відносин батька.

Так, до кінця першого року життя, з початком формування «Я-свідомості», дитина, усвідомлюючи свою «окремішність», поступово починає «відділятися» від матері.

Відокремлення від матері супроводжується негативними переживаннями, серед яких тривога і страх, що пов’язано з відчуттям дитиною своєї безпомічності. Якраз тут батько відіграє особливо важливу роль в житті сина. Ця роль у тому, щоб через прийняття і підтримку ввести сина у «реальний» світ. В той же час таке прийняття і підтримка викличе в подальшому бажання ідентифікуватися з батьком. І це бажання буде сильно емоційно зарядженим.

Якщо ж на цьому етапі через відсутність батька, або через його нездатність виконати цю роль, ідентифікація сина з ним в подальшому не відбудеться або відбудеться не повністю, – існує велика загроза ненабуття або втрати ним (сином) своєї статевої ідентичності. Зазначимо, що тут мова йде про «батьківську фігуру» в житті дитини, роль якої може виконати не лише біологічний батько, але й інші представники чоловічої статі.

Тож, про позитивне вирішення Едіпового комплексу у хлопчиків можна говорити, коли у них виникає бажання ідентифікуватися зі своїм батьком, а також, коли ця ідентифікація успішно відбулася.

На думку дослідників Філліса та Роберта Тайсонів, хлопчик особливо потребує підтримки батька (як союзника, і як прикладу для наслідування), коли він виявляє відмінності між статями і у нього з’являються і накопичуються перші чоловічі бажання (наприклад, здійснювати сечовипускання стоячи).

У цьому випадку фігура батька і є надзвичайно важливою та необхідною, бо батько, на думку вчених, може зменшити ранню кастраційну тривогу хлопчика, стабілізувати його статеву ідентичність і буде сприяти адекватному формуванню його батьківської ідентичності в майбутньому.

Для того, щоб ідентифікація сина з батьком відбулася і відбулася успішно, необхідно, щоб фігура батька була доступною, що передбачає «фізичне» і «емоційне» включення батька в процес догляду за дитиною та її виховання.

Від того наскільки близьким в емоційному відношенню буде батько до сина, наскільки активною буде його взаємодія з ним, великою мірою залежить не тільки «важкість»/«легкість» процесу відділення сина від матері наприкінці першого року життя, а й успішність вирішення Едіпового комплексу в цілому. Також емоційна та фізична близькість батька та сина є детермінантою емоційної близькості до власних дітей в майбутньому.

Основним механізмом формування ставлення до власних дітей в майбутньому виступатиме емоційна пам’ять, тобто пам'ять про пережиті почуття, що зазвичай в цьому віці витісняються у сферу підсвідомого.

Пережиті сином в немовлячому та ранньому віці емоційні відреагування на батька, багато в чому визначатимуть і міру його ідентифікації з ним у подальшому. Так пережиті позитивні емоції і почуття сприятимуть ідентифікації з ним, а негативні перешкоджатимуть нормальному перебігу ідентифікації. А турботливе приймаюче ставлення збоку батька буде визначати турботливе ставлення вже до своїх власних дітей.

@Ірина Пушкарук