Шаповалов В. О. Методика визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності показань у юридичній практиці: методичний посібник

Категория: Психодиагностика, Психолингвистика, Учебные пособия, Книги по психологии | Просмотров: 2658

Формат:   HTML
Язык:   Русский


Шаповалов В. О. Методика визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності показань у юридичній практиці: методичний посібник / В. О. Шаповалов. — К.: Кафедра, 2012. — 92 с.
 
У методичному посібнику висвітлюються особливості проведення психологічного дослідження показань підозрюваного, обвинувачуваного (досліджуваного) за допомогою методики визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності показань. На прикладі із кримінальної справи представлено сутність та послідовність проведення процедур дослідження. Також надані рекомендації щодо узагальнення результатів дослідження в синтезуючій частині та складення висновків.
Призначено для психологів, викладачів юридичних дисциплін та слідчих-криміналістів.
 
УДК 343.13:159.9](072)
ББК 67.411я7
 
ISBN 978-966-2705-26-3                                     © В. О. Шаповалов, 2012
 
Зміст
 
ВСТУП................................5
 
РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні засади методики визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності показань за відеоматеріалами слідчих дій......................9
 
1.1. Історичні передумови...............................................................9
 
1.2. Науково-теоретичне обґрунтування методики.....................12
 
РОЗДІЛ 2. Підготовчий етап дослідження за методикою...............19
 
2.1. Первинне ознайомлення з відеоматеріалами слідчих дій.....19
 
2.2. Стенограма як необхідна умова для фіксації
 
вербальних та невербальних проявів досліджуваного.........20
 
2.3. Рекомендації щодо структури та побудови дослідження......22
 
РОЗДІЛ 3. Сутність та послідовність застосування процедур методики визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності показань за відеоматеріалами слідчих дій....................................26
 
3.1. Розподіл показів за фрагментами (Процедура №1)..............26
 
3.2. Визначення сукупності психологічних ознак достовірності/недостовірності в показаннях досліджуваного на основі контент-аналізу (Процедура №2)......................................................................29
 
3.2.1. Психологічні ознаки достовірності.................................30
 
3.2.2. Психологічні ознаки недостовірності..............................38
 
3.2.3. Процедура фіксації (кодування) психологічних
 
ознак достовірності/недостовірності...............................41
 
3.2.4. Заповнення матриці психологічних ознак достовірності.....................................................................41
 
3.3. Порівняльний аналіз показань (Процедура №3)..................48
 
3.4. Аналіз стоп-кадрів (Процедура № 4).....................................53
 
3.5. Аналіз комунікативної взаємодії досліджуваного та учасників слідчих дій..........................................................57
 
РОЗДІЛ 4. Узагальнення результатів дослідження та складення висновків.................................................58
 
4.1. Рекомендації щодо узагальнення результатів дослідження в синтезуючій частині.......................................58
 
4.2. Рекомендації щодо складення висновків на основі проведеного дослідження......................................60
 
ВИСНОВКИ..................................................................................63
 
Список використаних джерел..........................................................64
 
ДОДАТОК 1.Таблиця 3.2.1.............................................................70
 
ДОДАТОК 2. Таблиця 3.2.2............................................................76
 
 
 
По вопросам приобретения методического пособия, обращайтесь по адресу: os.shapovalov@gmail.com
 
 
 
Вступ
 
Рішення низки спеціальних питань, що виникають у процесі розслідування і судового розгляду кримінальних справ, вимагає використання досягнень сучасної науки. Комплексний підхід до організації попередження та розкриття злочинів повинен забезпечуватися не тільки за рахунок криміналістичних методів, але й активної інтеграції в цю діяльність прийомів та засобів, які розробляють й використовують в інших галузях науки, таких як юридична психологія та психодіагностика.
 
Вивчення слідчої та судової практики показує, що в результаті своєчасного і обгрунтованого застосування спеціальних психологічних знань істотно розширюються можливості встановлення багатьох фактів, необхідних для справедливого і правильного вирішення кримінальних справ. Психологічна наука має численні експериментальні і теоретичні дані, конкретні методи дослідження, які можуть бути застосовані для вирішення питань, що виникають у процесі розслідування кримінальних справ.
 
Основною формою використання спеціальних психологічних знань у сучасному кримінальному процесі є судово-психо-логічна експертиза, яка розвивається відповідно до закріплених у законі (ст. 75, 77 КПК України) загальних принципів, які регулюють експертну діяльність у кримінальних справах.
 
Судово-психологічна експертиза та спеціальні психологічні дослідження здатні надавати значну допомогу у вирішенні фундаментальних для кримінального процесу питань про причетність осіб до скоєння суспільно небезпечного діяння, кваліфікації злочинів, індивідуалізації відповідальності тощо.
5
За останні роки значно збільшилася кількість проведених експертних психологічних досліджень у конкретних кримінальних справах, різними авторами робляться спроби розробити загальну теоретичну базу, питання методології та межі компетенції цього виду експертних досліджень. Значний внесок у розвиток вітчизняної судово-психологічної експертизи зробили М. М. Ко-ченов, О. Р. Ратінов, А. В. Дулов, М. В. Костицький, В. Т. Нор, Ю. М. Грошевий, С. С. Шипшин та ін.
 
Але на сьогодні існує потреба, зокрема у правоохоронних органів, у нових методах дослідження, в тому числі й психологічного, які б відповідали науковим критеріям, а висновки за цими дослідженнями мали як доказову, так і переконливу силу.
 
У методичному посібнику представлена авторська методика «Визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності показів за відеоматеріалами слідчих дій». Ця методика складається з комплексу спеціально розроблених процедур, основою яких є спостереження та контент-аналіз для здійснення психологічного дослідження показів потерпілого, свідка, підозрюваного чи обвинувачуваного, що зафіксовані на відеозапису слідчих дій.
 
Метою зазначеного посібника є — на конкретному прикладі з кримінальної справи продемонструвати можливості процедур методики визначення психол огічних ознак достовірності/недостовірності за відеоматеріалами слідчих дій та надати рекомендації щодо організації та проведення психологічного дослідження за методикою.
 
Згідно зазначеної мети у посібнику вирішуються такі завдання:
1. здійснити науково-теоретичне обгрунтування методики визначення психологічних ознак достовірності/недосто-вірності показів за відеоматеріалами слідчих дій;
2. розглянути підготовчі дії, що є необхідними для проведення психологічного дослідження за методикою;
3. продемонструвати сутність та послідовність процедур, що складають методику, на прикладі з реальної кримінальної справи;
4. надати рекомендації щодо узагальнення результатів дослідження та складення висновків.
6
Теоретичною основою методики визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності показів за відеоматеріала-ми слідчих дій виступають наукові положення нейропсихології (Л. С. Виготський, О. Р. Лурія, Р. Сперрі, Е. Д. Хомська); дослідження сприйняття, уяви, пам’яті, мови та мислення (С. Ц Ру-бінштейн, Л. С. Виготський, П. Я. Гальперін, О. М. Леонтьев, Дж. Уотсон, Ж. Піаже, О. Зельц, 3. Фрейдтаін.); наукові положення юридичної психології (Л. В. Алексеева, В. Л. Васильєв, Ф. В. Гла-зирін, О. В Дулов, М. І. Єнікеєв, В. О. Коновалова, М. М. Коче-нов, О. Р. Ратінов, Л. Б. Філонов); основи судово-психологічної експертизи (Л. В. Алексеева, В. Ф. Енгаличев, М. В. Костицький, М. М. Коченов, О. Р. Ратінов, С. С. Шипшин та ін.).
 
Методологічною основою психологічного дослідження за методикою є:
принципи психологічної науки — детермінізму, відображення, єдності психіки та діяльності, системно-структурний підхід до поведінки людини (Б. Г. Ананьев, А. В. Брушлінський, Л. С. Виготський, Г.С. Костюк, О. М. Леонтьев, С. Л. Рубінштейн);
принципи організації та проведення психологічного дослідження (Л. Ф. Бурлачук, М. В. Костицький, Д. О. Леонтьев, Л. М. Собчик, О. Г. Шмельов, Ф. Арнтзен, Г. Кьонкен, М. Стеллер, А. Транкелл, У. Ундеуш, В. Штерн та ін.).
 
Для розв’язання поставлених завдань був використаний комплекс наступних методів дослідження:
- теоретичні — аналіз, синтез, узагальнення, систематизація наукових даних, за допомогою яких зроблено науково-теоретичне обгрунтування методики визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності;
- емпіричні — спостереження, бесіда, опитування, коитент-аналіз.
 
Наукова новизна запропонованої методики полягає у наступному:
вперше обгрунтовано комплексний підхід до психологічного дослідження показів підозрюваних, обвинувачуваних;
7
визначено принципи організації та проведення психологічного багаторівневого дослідження за допомогою комплексу спеціальних процедур з метою виявлення психологічних ознак достовірності/недостовірності в показаннях досліджуваного.
 
Ці розробки можуть бути використані психологами, експер-тами-психологами, викладачами юридичних дисциплін та слідчи-ми-криміналістами.
 
Методика визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності показань використовувалася при проведенні психологічних досліджень та провадженні судово-психологічних експертиз у кримінальних справах спеціалістами-психологами Українського бюро психофізіологічних досліджень і безпеки та Київської незалежної судово-експертної установи.
 
Висловлюємо подяку директору Українського бюро психофізіологічних досліджень і безпеки, експерту-поліграфологу ї. П. Усікову та спеціалісту-психологу цього ж бюро В. В. Русо-вій за цінні практичні та наукові консультації. Також висловлюємо подяку виконавчому директору Київської незалежної судово-експертної установи Н. В. Баб’як, доктору психологічних наук, професору, завідувачу кафедри соціальної та практичної психології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Н. Є. Завацькій, доценту кафедри криміналістики Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Ді-доренка — В. С. Бондару, старшому слідчому з особливо важливих справ, криміналісту відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи СУ ГУМВС України у Луганській області, майору міліції О. В. Янченку, старшому слідчому з особливо важливих справ, криміналісту відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи СУ ГУМВС України у Львівській області, майору міліції О. І. Цивінському за сприяння в проведенні досліджень за методикою.
8
 
РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні засади методики визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності показань за відеоматеріалами слідчих дій

1.1. Історичні передумови
 
Судово-психологічна експертиза визначається у літературі як дослідження, проведене експертом на основі спеціальних знань в галузі психології з метою дати експертний висновок, котрий після його перевірки та оцінки слідчим або судом буде доказом у кримінальній (цивільній) справі. Водночас Закон України «Про судову експертизу» визначає експертизу як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства [20].
 
Об’єктом психологічної експертизи є психічно здорові особи (підозрювані, обвинувачені, свідки, потерпілі, позивачі, відповідачі: малолітні, неповнолітні, дорослого та похилого віку).
 
Традиційно до компетенції судово-психологічної експертизи входить: діагностика індивідуально-психологічних особливостей підекспертної особи; встановлення основних, закріплених психологічних мотивів; діагностика наявності або відсутності у суб’єкта в момент вчинення юридично значимого діяння, стану фізіологічного афекту і т. п.
 
У журналі «Архів кримінальної антропології», заснованому Г. Гроссом у 1898—1899 рр., було опубліковано низку статей про необхідність спеціального дослідження свідків та перевірки достовірності їхніх свідчень, у тому числі з використанням можливостей судово-психологічної експертизи.
 
На ці джерела посилався у своєму дослідженні німецький психолог В. Штерн, на думку якого психологічну експертизу
9
потрібно проводити тільки у складних випадках, коли виникає сумнів щодо достовірності показань головних свідків у справі.
 
Праці В. Штерна з психології показань свідків стали об’єктом наукових дискусій. Пропозицію німецького вченого проводити судово-психологічну експертизу підтримали О. В. Гольдовський, О. Щеглов. Але А. Ф. Коні та І. Г. Щегловитов виступали з критичними зауваженнями.
 
А. Ф. Коні був переконаний, що запровадження в кримінальному процесі психологічної експертизи для встановлення достовірності показань свідків може підірвати засади судочинства, тому що, по-перше, їхні показання, пройшовши через психологічну редакцію та цензуру експерта, втратять свою безпосередність [32].
 
Автори як радянського періоду, так і більшість сучасних вітчизняних фахівців відмічають, що до компетенції судово-психологічної експертизи не входить оцінка достовірності показань, — це входить лише до компетенції слідства, прокуратури та суду [12,40].
 
Але в Західній Німеччині, Швеціїта Польщі в другій половині XX століття отримала визнання судово-психологічна експертиза достовірності показань свідків. Досягнення в цьому напрямку були відображені в працях Ф. Арнтзена, А. Транкелла, У. Ундеуша. Помітний вплив на її розвиток справляє відоме в судовій психології вчення про загальну та спеціальну правдивість, що дозволяє, як вважають її прихильники, об'єктивно, з психологічних позицій оцінювати достовірність показань свідків. Загальна правдивість свідка констатується, якщо він здатний повно, точно і детально відтворювати побачене, почуте чи пережите в минулому, має стійкість до навіювання, не має схильності до прикрашання подій, не відрізняється підвищеною афективною збудливістю. Про спеціальну правдивість свідка говорить відсутність грубих протиріч між даними в різний час показаннями, мотивів свідомого надання неправдивих показань (помста, страх і т. п.), впливу на свідка сторонніх осіб та ряд інших фактів.
10
У той час фахівцями були розроблені прийоми спеціальної бесіди зі свідком про факти, що мають значення для кримінальної справи. Бесіда проводилася таким чином, ніби експерту нічого не відомо про обставини, що з'ясовуються. Цим досягалася «розкутість» свідка, створювалися умови для побудови вільної розповіді. Фіксації підлягало все, що говорив свідок (дослівне протоколювання), особливості поведінки, манера говорити, паузи іт. п). Отримані під час бесіди дані ретельно аналізувалися з урахуванням наявних відомостей про особу, що надає показання. В результаті проведеної роботи експерт-психолог у своєму висновку викладає факти, що свідчать, на його думку, за чи проти достовірності показань свідків.
 
Для деяких теоретиків і практиків Н імеччини та Польщі судово-психологічна експертиза, що спрямована на виявлення загальної та спеціальної правдивості, є основою для категоричного твердження про достовірність показань. М. М. Коченов (1977) критикує закордонний досвід за необґрунтованість подібних поглядів, оскільки оцінка судом достовірності показань повинна включати аналіз не тільки психологічних факторів, в той час як експерт-психолог за своєю професійною приналежністю не може вийти за рамки дослідження психічних явищ. Але М. М. Коченов також відмічає, що було б невірним закривати очі на ті позитивні моменти експертного психологічного дослідження показань свідків, які, безумовно, є в діяльності експертів-психологів вищезазначених країн [29].
 
Через деякий час, ґрунтуючись на результатах роботи шведських та німецьких фахівців, М. Стелер і Г. Кьонкен (Steller & Kohneken, 1989) склали перелік змістовних критеріїв і описали процедуру, яка отримала назву «оцінки валідності тверджень», або ОВТ [71]. Підгрунтям цієї методики є процедура під назвою -«Контент-аналіз за встановленими критеріями» (КАВК). Головна мета цієї методики — встановлення достовірності тверджень у свідченнях дітей, які піддавалися сексуальному насильству. Також є опубліковані дослідження, присвячені застосуванню цієї методики з метою оцінки показань підозрюваних та обвинувачуваних. Результати дослідження за методикою ОВТ приймаються судами Німеччини, Нідерландів, США та Канади [58].
11
Також у закордонних дослідженнях зустрічаються спроби застосування інших методик, наприклад, «Моніторинг Дійсності», але наукових досліджень із застосуванням цієї методики поки що не багато [58].
 
Дослідження щодо психологічної оцінки достовірності показань проводилися і в Росії наприкінці 90-х років у НДІ при Генеральній прокуратурі РФ. О. Д. Сітковська, ІЛ. П. Конишева підкреслюють, що мова йде саме про ознаки, що мають психологічну природу, встановлення яких вимагає застосування психологічних знань. Як відомо, закон має на увазі проведення експертизи у всіх випадках, коли рішення того чи іншого питання вимагає застосування спеціальних знань. Ураховуючи це, доречною є аналогія з експертним встановленням психологічних ознак, безпорадного стану потерпілої (здатності розуміти значення скоєних стосовно неї дій та чинити опір), діагностики афекту та ін. У цих випадках встановлення самого безпорадного стану, сильного душевного хвилювання — як оціночних категорій — належить до компетенції правоохоронних органів, водночас психолог встановлює їх психологічний компонент. Тому у випадках проведення дослідження показань потерпілого, свідка, підозрюваного чи обвинувачуваного психолог може пред'явити докази «за» чи «проти» їх психологічної достовірності, які, як і будь-який інший висновок експерта, підлягають оцінці і перевірці слідством та судом. Мова не йде про підміну діяльності суду в оцінці достовірності показань. Експерт-психолог може робити висновок щодо психологічного боку достовірності, тобто з питань, пов'язаних із психічними процесами та явищами [53].
 
 
1.2. Науково-теоретичне обґрунтування методики визначення психологічних ознак достовірності/ недостовірності показань за відеоматеріалами слідчих дій
 
На думку автора цього методичного посібника, психологічна оцінка достовірності показань підозрюваного, обвинувачуваного
12
є дуже актуальною для вітчизняної практики. І на це є об'єктивні причини.
 
Відомо, що за належної взаємодії слідчих та оперативних працівників, грамотним використанням тактики та методики розслідування злочинів проти особи, насамперед — використання фактору раптовості, особа, що вчинила злочин, може бути затримана та в ході слідчих дій зізнатися в скоєному. За методикою розслідування з такою особою негайно проводиться відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозйомки та інших технічних засобів фіксування перебігу слідчої дії. При цьому як слідчий, так і прокурор або суддя будуть впевнені, що саме ця особа скоїла злочин, однак за відсутністю інших доказів, окрім свідчень, в яких особа викриває себе, рішення про притягнення цієї особи до відповідальності може бути ніколи не прийняте. Також на сьогодні в слідчій практиці дуже часто зустрічаються випадки, коли підозрюваний чи обвинувачуваний після наданих їм показань в ході допиту та відтворення відмовляється від них, мотивуючи це тим, що свідчення були надані ним під психологічним та фізичним тиском, що значно ускладнює процес доказування, особливо за браком речових доказів.
 
Таким чином виникає питання, чи дійсно підслідний на попередніх етапах слідчих дій давав правдиві покази, а потім від них відмовився з метою уникнути покарання, чи все ж таки він повністю обмовив себе під психологічним та фізичним тиском з боку працівників міліції і сам підслідний не має жодного стосунку до розслідуваної події.
 
Отже, яким чином і за допомогою яких методів буде можливим підтвердити чи спростувати самообмову підслідного?
 
О. Р. Ратінов, посилаючись ще на циркуляр Народного комісаріату юстиції РСФСР від 31 січня 1924 р., зазначав, що при провадженні слідства рекомендується не надавати вирішального значення визнанням обвинуваченого, а для всебічного висвітлення справи збирати об’єктивні докази винності (допитувати свідків, збирати документи, проводити експертизи) залучених до справи осіб |47]. Це положення, безумовно, є актуальним і на сьогодні.
13
Згідно ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий або особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити обставини, які викривають або виправдовують обвинуваченого, а також пом'якшують чи обтяжують його відповідальність.
 
Відомо, що до звичайної системи доказів по кримінальних справах про злочини проти особи відносять свідчення осіб, речові докази, висновки експертів щодо речових доказів, висновки судово-медичних експертів щодо наявності тілесних ушкоджень, висновки експертів-психіатрів і т. п.
 
Однак слід зазначити, що деякі злочинці теж добре обізнані з цією системою та при підготовці до скоєння злочинів насамперед розроблюють шляхи знищення доказів (в тому числі й слідів біологічного походження).
 
У зв’язку з цим у подальшому створюється слідча ситуація, коли доказів, які намагається зібрати слідчий за звичною системою та методикою доказування, виявляється або недостатньо, або вони взагалі відсутні.
 
Одним із шляхів виходу із ситуації, що склалася, може бути не лише збір традиційних доказів, але й використання спеціальних знань з психології та залучення спеціалістів зазначеної галузі.
 
Автором цього методичного посібника був проведений моніторинг існуючих методів, спрямованих на психологічну оцінку достовірності усних тверджень. На основі існуючого вітчизняного та закордонного досвіду базові критерії й діагностичні показники почали застосовувати в роботі з відеозаписами слідчих дій (допитів, відтворень обстановки та обставин події, очних ставок, тестування на детекторі брехні і т. п.), в яких зафіксовані показання тієї чи іншої особи.
 
Відеозапис слідчих дій дозволяє зафіксувати покази досліджуваної особи в статиці та динаміці із збереженням безпосередності їх викладення, що дозволяє використовувати відеозапис як доказ в суді, а за необхідності здійснити контроль якості проведення слідчих дій (дотримання законності) та обґрунтованість
14
висновків спеціаліста-психолога щодо змістової складової відео-матеріалів слідчих дій.
 
Психологічне дослідження із застосуванням методики визначення психологічних ознак достовірності/недостовірності показань за відеоматеріалами слідчих дій є найбільш затребуваним у випадках, коли на початкових етапах слідчих дій підслідний (досліджуваний) надавав зізнавальні покази, а потім став відмовлятися від них, мотивуючи тим, що в ході слідства на нього здійснювали психологічний та фізичний вплив.
 
Але слід підкреслити — якщо людина вигадує події, яких в дійсності не було, то їй потрібно належним чином продумати свою легенду, як можна більш природно укласти її в справжню картину подій, привести їх у відповідність одна з одною, передбачити аргументи і факти, що підтверджують викладене і подумки «програти» свої майбутні покази, підготувавши необхідні відповіді, щоб парирувати недовірливу критику. Але вищезазначене буде доречним тільки в ситуації мотивованої брехні, коли підслідний намагається вигородити себе чи взагалі заявляє про свою непричетність з метою уникнення відповідальності. В такому випадку у підслідної особи є мотив для активізації пам'яті та творчого мислення.
 
У ситуації, коли підслідний робить заяву, що на попередніх етапах слідчих дій він повністю обмовив себе під психологічним та фізичним впливом з боку співробітників міліції і ніяких злочинних дій не здійснював, то мотивом для викладення цього зізнання в скоєнні злочину може бути тільки страх за своє (чи своїх близьких) здоров'я та життя. Таким чином, мотивація щодо викладення з боку підслідного великої кількості деталей та активізація творчого мислення при зізнанні (самообмові) не має природного психологічного підґрунтя, тим більш людина повинна розуміти, що обмовляє себе на довготривале позбавлення волі.
 
Безумовно, можливо припустити психологічний/фізичний вплив та інструктаж підслідного з боку працівників міліції (оперативних працівників, слідчого) щодо деталей скоєного злочину з метою формального розкриття. Це може бути значне обмеження в їжі, питній воді, обмеження часу на сон, побої, образи, знущання
15
і тому подібне з метою отримання зізнання. Перераховані види впливу активізують лімбічну систему, яка значно знижує здатність до творчого та критичного мислення. Такі дії з боку працівників міліції по відношенню до підслідного можуть привести до зізнання у формі «так, це я скоїв», але наповнення показів другорядними деталями, з детальним описом дій та цитатами мовної взаємодії і особливо їх повторюваність через деякий час, за нашими даними, фактично виключається.
 
Метою спеціаліста-психолога є за допомогою спеціальних процедур психологічного дослідження вербальних та невербаль-них проявів підслідного, що зафіксовані на відеозапису, встановити, чи наявні психологічні ознаки достовірності в його показаннях, чи він, навпаки, повністю обмовляє себе.
 
Для здійснення процедури психологічного дослідження за методикою визначення психологічних ознак достовірності/недо-стовірності показань за відеоматеріалами слідчих дій та складення висновків необхідно мінімум
 
2 відеозаписи різних слідчих дій, наприклад, допиту і відтворення обстановки та обставин події. Зміст цих відео стенографується, причому фіксації також підлягає комунікативна взаємодія слідчого з особою, яку допитують.
 
Стенограма має значні відмінності від протоколу, який зазвичай складають слідчі. Завдяки відеозапису спеціаліст може зафіксувати велику кількість вербальних, емоційних, мімічних, пантомімічних проявів, які мають діагностичне значення та можуть бути проінтерпретовані на основі сукупності зареєстрованих проявів.
 
Об’єктом дослідження при проведенні зазначеного типу психологічного дослідження є сам підслідний (досліджуваний), його вербальні (словесні) і не вербальні (поведінкові) прояви, емоційні реакції, смислова та логічна складова мови, що дозволяє, на підставі використання загальнонаукових психологічних і криміналістичних методів (якісного аналізу, кваліфікованого спостереження, комплексного опису), підготувати висновки.
 
Для поглибленого і детального аналізу показань досліджуваного, зафіксованих на відеозапису, застосовують наративний
16
аналіз, контент-аналіз, елементи семантичного аналізу, порівняльного аналізу та інтент-аналізу, що дозволяє виявляти приховані смисли, встановити логічні взаємозв'язки та узгодженість між різними одиницями аналізованого матеріалу.
 
Нижче наведені питання, які можуть бути поставлені при дослідженні за методикою визначення психологічних ознак до-стовірності/недостовірності за відеоматеріалами слідчих дій:
 
Чи є психологічні ознаки достовірності в показаннях досліджуваного, що зафіксовані на відеозапису, при проведенні з його участю: допиту, відтворення обстановки та обставин подій?
 
Чиє психологічні ознаки достовірності в показаннях досліджуваного щодо механізму скоєння насильницьких дій з його боку по відношенню до потерпілої особи?
 
Самостійно чи не самостійно викладає показання досліджуваний в ході проведення з його участю: допиту, відтворення обстановки та обставин події?
 
Чи здійснювався психологічний тиск на досліджуваного при проведенні з його участю: допиту, відтворення обстановки та обставин події, зафіксованих на відеозапису?
 
Для відповіді на запитання щодо наявності психологічних ознак достовірності чи недостовірності показань за методикою нами в ході дослідження проводиться чотири спеціальні процедури аналізу стенограм відеозаписів слідчих дій.
 
ПРОЦЕДУРА № 1. Поділ показань па фрагменти (наратив-не структурування). Ця процедура здійснюється з метою опти-мізації процесу аналізу показань. Спеціаліст на основі вивчення показань умовно розбиває їх на фрагменти, які мають якісні відмінності один від одного і відображають часову та логічну послідовність розвитку події.
 
ПРОЦЕДУРА № 2. Визначення сукупності діагностичних показників на основі контент-аналізу показань. Для формалізації процесу, визначення сукупності діагностичних показників
17
(психологічних ознак достовірності) було складено перелік цих показників і розроблена процедура їх визначення на основі аналізу стенограм відеозапису слідчих дій та фіксації наявності цих показників в спеціальній таблиці (кодування).
 
ПРОЦЕДУРА № 3. Визначення мінливості/стійкості діагностичних показників (порівняльний аналіз показань). Для більш точної і обґрунтованої відповіді на питання щодо наявності психологічних ознак достовірності або недостовірності показань досліджуваного визначається мінливість/стійкість діагностичних показників, виявлених у ході контент-аналізу за допомогою процедури порівняльного аналізу показань, отриманих на різних етапах слідчих дій в спеціально розробленій таблиці.
 
ПРОЦЕДУРА № 4. Аналіз стоп-кадрів. Провадження цієї процедури дозволяє наочно проілюструвати, чи конгруентні пантомімічні прояви досліджуваного зі смисловою складовою висловлювань та чи володіє або не володіє він просторовими та динамічними характеристиками розслідуваної події.
 
Отримані в ході вищезазначених процедур результати узагальнюються в синтезуючій частині та доповнюються коментарями спеціаліста.
 
В результаті, на основі проведеного дослідження та врахування всієї сукупності отриманих результатів є підстави зробити висновок щодо наявності психологічних ознак достовірності/не-достовірності (чи окремих фрагментів) показань, отриманих від досліджуваного в ході слідчих дій, зафіксованих на відеозапису.
 
По вопросам приобретения методического пособия, обращайтесь по адресу: os.shapovalov@gmail.com



Связаться с администратором



Похожие публикации:

  • Шаповалов В.О., Янченко О.В. Криміналістичні рекомендації щодо застосування відеозапису при проведенні окремих слідчих дій
  • Карамушка Л.М. - Технології роботи організаційних психологів
  • ШКАЛА ТЕСТІВ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ БІНЕ – СІМОНА (варіант Л.Термєна)
  • Паршикова О. О., Мельничук Г. М., Савченко Л. П., Сидоренко М. М., Горбач Л. В. Німецька мова: піаручник для 1 класу
  • Редактор. Развивающие методики
  • Стандартизация методики многостороннего исследования личности
  • Хорошилов Г., Виногродський Б. ЩО ЛИШАЄТЬСЯ ЗА РЯДКОМ?
  • Карандашев В. Н. - Методика Шварца для изучения ценностей личности: концепция и методическое руководство.
  • Плахотник В.М., Полонська Т.К. Англійська мова: підручик для 1 класу
  • Березин Ф. Б., Мирошников М. П., Рожанец Р. Б. Методика многостороннего исследования личности в клинической медицине и психогигиене. Аннотация и содержание.
  • Стандартизация методики многостороннего исследования личности. Процедура стандартизации.
  • Туник Е.Е.- Диагностика креативности. Тест Е. Торренса. Методическое руководство
  • Райгородский Д.Я. - Практическая психодиагностика. Методики и тесты
  • Молодцов В.А, Рыжикова Н.Б. Информатика: тесты, задания, лучшие методики
  • Методики НЛП высшего уровня - Семинары Р.В. Коннера.
  • Акимова М.К. - Психологическая диагностика
  • Шапарь В. Б., Шапарь О. В. - Практическая психология. Проективные методики.
  • Васильева Ирина Евгеньевна. СХЕМА ПРОВЕДЕНИЯ ЗАКАЛИВАЮЩИХ ПРОЦЕДУР
  • Стандартизация методики многостороннего исследования личности. Результаты стандартизации
  • Цыбулько И.П., Васильевых И.П., Александров В.Н. Я сдам ЕГЭ! Русский язык. Методика подготовки. Ключи и ответы
  • Егор Горд. Три шага к обретению уверенности в себе
  • Науменко В.О. Читанка. 1-й кл.: Післябукварна частина
  • Главный Редактор. Занятия физкультурой
  • Комплексная психолого-педагогическая и медико-социальная диагностика, направленная на углубленное, целостное изучение состояния здоровья детей
  • Развитие коммуникативной компетентности педагогов как ресурс формирования его психического здоровья
  • Азарова Светлана Николаевна. Развивающие игры в развитии и обучении дошкольников (обзор методик и технологий).
  • Чикер B.A. - Психологическая диагностика организации и персонала
  • Ижванова Е.М. Когнитивная методика на основе модели Э.Берна
  • С. А. Зелинский. Авторские психологические методики. Боксинг-терапия. - С.А. Зелинский
  • Профессия психолог
  • Чернобровкин В. Н. Черпобровкина В. А. - Диагностика фрустрационных реакций педагогов. Проективная методика СФОП.
  • Хименес Х.П. Эволюция реакции на перерывы в психоаналитическом процессе как индикатор изменений
  • Шаповалов Виталий Современные тенденции и проблемы психодиагностики в системе общего среднего образования
  • Филиппова А.Г. Криминалистика. Под редакцией
  • Гиллиген Стивен. Терапевтические трансы. Руководство по эриксоновской гипнотерапии.
  • Шапарь В.Б. - Практическая психология. Психодиагностика отношений между родителями и детьми
  • Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М. Возрастная и педагогическая психология
  • Проективная методика «Дерево». Тест на определение самооценки ребенка
  • Степанов С. С. - Диагностика интеллекта методом рисуночного теста
  • Юлия Устинова. Психотерапия в онкологии (Ю. Устинова)
  • Проективные методики: «Ваша дорога жизни»
  • Под ред.. Бодалева А. А., Деркача А. А., Лаптева Л. Г. - Рабочая книга практического психолога: Пособие для специалистов, работающих с персоналом.
  • Ильин Е. П. Эмоции и чувства
  • Шишкова И.А. Английский для младших школьников. Рабочие тетради
  • Либина А. Психология современной женщины.
  • Самохвалов В.П. Психоаналитический словарь и работа с символами сновидений и фантазий.
  • Сагдуллаев А.С., Костецкий В.А. История. Древний мир. 6 класс
  • Масару Ибука. Раннее воспитание и развитие ребенка
  • Ануфриев А.Ф. Как преодолеть трудности в обучении детей.
  • Курпатов А. Средство от усталости.



  • Разместите, пожалуйста, ссылку на эту страницу на своём веб-сайте:

    Код для вставки на сайт или в блог:      
    Код для вставки в форум (BBCode):      
    Прямая ссылка на эту публикацию:      


     (голосов: 0)

    Данный материал НЕ НАРУШАЕТ авторские права никаких физических или юридических лиц.
    Если это не так - свяжитесь с администрацией сайта.
    Материал будет немедленно удален.
    Электронная версия этой публикации предоставляется только в ознакомительных целях.
    Для дальнейшего её использования Вам необходимо будет
    приобрести бумажный (электронный, аудио) вариант у правообладателей.

    На сайте «Глубинная психология: учения и методики» представлены статьи, направления, методики по психологии, психоанализу, психотерапии, психодиагностике, судьбоанализу, психологическому консультированию; игры и упражнения для тренингов; биографии великих людей; притчи и сказки; пословицы и поговорки; а также словари и энциклопедии по психологии, медицине, философии, социологии, религии, педагогике. Все книги (аудиокниги), находящиеся на нашем сайте, Вы можете скачать бесплатно без всяких платных смс и даже без регистрации. Все словарные статьи и труды великих авторов можно читать онлайн.







    Locations of visitors to this page



          <НА ГЛАВНУЮ>      Обратная связь